logo-schonen (1)

Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта

ДДЗП
Оскільки дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта (ДДЗХ) значною мірою спричинені природними повсякденними стресами, деякі спеціалісти вважають їх не так «хворобливими станами», як звичайними ознаками старіння. Проте вони все одно вимагають своєчасної діагностики, профілактики та відповідного лікування.

Що таке ДДЗХ

Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта – це низка патологічних станів, які розвиваються через дегенеративні (від лат. degeneratio — псуватися, вироджуватися) та дистрофічні (від грец. dys – порушення і trophe – харчування) зміни, які відбуваються в хребті. Зазвичай вони зумовлені старінням, проте також можуть бути результатом надмірних навантажень, пухлин, травм, запальних захворювань (артриту) тощо. Зрідка зустрічаються також вроджені ДДЗХ, хоча набуті поширені значно більше.

Причини дегенеративних захворювань хребта

Міжхребцеві диски здорової людини містять майже 80% води, завдяки чому забезпечують амортизацію та гнучкість хребта, приймають на себе більшу частину механічної напруги повсякденних рухів, ефективно поглинають поштовхи тощо. Втім через природні вікові зміни диски поступово втрачають свої основні компоненти, зокрема деякі протеоглікани, що призводить до падіння осмотичного тиску і втрати рідини. Зневоднені диски вже не можуть добре амортизувати навантаження, їх приймають на себе хребці. Водночас через навантаження і стреси жорстка оболонка дисків, яку називають фіброзним кільцем, слабшає, втрачає колаген. На ній виникають маленькі тріщинки чи розриви, крізь які під дією сильного тиску може випнутися назовні внутрішній вміст диска, тобто з’явиться протрузія диска або міжхребцева грижа.

Причины дегенеративных заболеваний позвоночника

Зрештою під дією сили тяжіння без достатньої кількості рідини і жорсткої оболонки міжхребцеві диски втрачають висоту. Відстань між хребцями скорочується, і вони починають руйнуватися, зачіпаючи один одного. Щоб уникнути тертя, фасеткові (міжхребцеві) суглоби та зв’язки стають занадто рухливими, що підвищує ризик спондилоартрозу, зміщення міжхребцевих дисків та мієлопатії. Організм намагається запобігти цьому, нарощуючи навколо дискового простору остеофіти, або кісткові шпори. Однак це – не найкраща стратегія, адже вони нерідко зачіпають нерви, а подекуди можуть навіть проростати у хребцевий канал і тиснути на спинний мозок, викликаючи сильний біль, слабкість, оніміння.  

 Види дегенеративних захворювань хребта

Найбільш поширеним ДДЗХ вважають остеохондроз – захворювання, якому притаманні дегенеративні зміни міжхребцевих дисків. Саме він часто стає першопричиною інших патологій, які належать до цієї групи, зокрема:

    • спондилоартрозу, або синдрому фасеткових суглобів,
    • спондильозу (розростанню кісткових шпор чи остеофітів);
    • різних видів викривлення хребта (сколіозу, шийного та поперекового гіперлордозу, грудного гіперкіфозу);
    • міжхребцевої грижі або кили;
    • стенозу, тобто звуження хребтового каналу;
    • спинальної нестабільності;
    • мієлопатії;
    • радикулопатії.

Діагностика захворювань хребта починається з ретельного огляду пацієнта, вивчення його скарг та історії хвороби. Іноді може знадобитися рентгенологічне дослідження, комп’ютерна томографія або ж магнітно-резонансна томографія, яка дозволяє роздивитися не лише кістки, а й міжхребцеві диски, нерви та простір хребтового каналу.

Лікування та профілактика дегенеративних захворювань хребта

Дегенеративно-дистрофічні зміни можуть з’явитися у будь-якій ділянці хребта, проте найчастіше вони зумовлюють захворювання шийного та поперекового відділів. Ці захворювання вважаються найбільш поширеними хронічними хворобами людини, рецидивують та часто стають причиною інвалідності. Ще одна неприємна новина – вони невиліковні. Дегенеративні зміни, які вже відбулися, є практично незворотними, проте завдяки комплексному лікуванню та профілактиці можна сповільнити подальші зміни та поліпшити стан міжхребцевих дисків, запобігаючи розвитку нових ускладнень. 

План лікування ДДЗХ, і зокрема остеохондрозу, тривалий і складний. Він може містити фізичні вправи, фізіотерапію, масаж, введення знеболювальних засобів та стероїдів. А для захисту структурних компонентів міжхребцевого диска та суглобів і сповільнення їхнього руйнування до нього також варто включити препарат Вертебра, якій є додатковим джерелом  глікозаміногліканів (глюкозаміну сульфату та хондроїтину сульфату), метилсульфонілметану, колагену, іридоїдних глікозидів та марганцю. Завдяки ретельно підібраному складу цей  препарат містить все необхідне для насичення рідиною міжхребцевих дисків, відновлення міцності фіброзного кільця, підтримання фасеткових суглобів, формування матриксу хряща та сполучної тканини, а також зменшення запалення.

Цікаво знати

Диффузная протрузия позвоночника

Дифузна протрузія

Особливості дифузної протрузії Дифузна протрузія – це випинання частини желеподібної серцевини міжхребцевого диска за межі його звичайного розташування на всі боки без явної спрямованості зі

Детальніше »
Фораминальная протрузия позвоночника

Форамінальна протрузія

Що таке форамінальна протрузія? Форамінальна протрузія хребта – це стан, при якому міжхребцевий диск випирає за межі своєї звичайної анатомічної ділянки у бік спинного мозку,

Детальніше »
Дорзальная протрузия позвоночника

Дорзальна (дорсальна) протрузія

Особливості дорзальної протрузії Діагноз «дорзальна протрузія» означає, що частина желеподібного (пульпозного) ядра міжхребцевого диска випирає за межі свого нормального положення в задньому напрямку у бік

Детальніше »