Що таке хондропротектор і для кого він потрібен?

Існує велика група дегенеративно-дистрофічних захворювань опорно-рухового апарату, серед яких перше місце посідає остеоартроз. Це хронічне захворювання суглобів, яке прогресує і з віком розвивається у всіх. Остеоартроз характеризується руйнуванням хряща, структурними змінами «головок» кісток, що входять у суглоб, і запаленням оболонки суглоба (синовітом). У комплексному лікуванні суглобів обов’язково використовуються хондропротектори.

Що таке хондропротектори і наскільки вони потрібні нашому організму

Основою остеоартрозу є невідповідність між механічним навантаженням на суглоби та здатністю хрящів протистояти йому, а також переважання в хрящах процесів розпаду над процесами утворення складних біологічних сполук. Порушується синтез білка колагену, гіалуронової кислоти, протеогліканів (хондроїтин, глюкозамін та ін.), проте стає більше ферментів, що руйнують такі речовини. Все це призводить до патології хрящової тканини: вона втрачає воду та пружність, здатність сприймати навантаження, стоншується, у ній утворюються мікротріщини та накопичуються продукти розпаду.

Далі відбувається руйнування хряща, розростання та запалення оболонки навколо суглоба (синовіт) та порушення властивостей внутрішньосуглобового мастила (синовіальної рідини). На наступному етапі виникають мікропереломи кісток усередині суглобів та формуються крайові кісткові розростання – остеофіти, які служать для компенсації дії навантаження в ураженому суглобі. Усі ці процеси призводять до появи симптомів остеоартрозу – болю, обмеження рухів у суглобі, помітної його деформації у великих суглобах (колінних, тазостегнових, ліктьових).

Вивчення механізмів розвитку остеоартрозу сприяло створенню препаратів, здатних впливати на перебіг та результат цієї патології, – хондропротекторів. Вони діють повільно, тому потрібен тривалий їх прийом, але при цьому виконуються два завдання: зменшується запалення (біль) і відбувається модифікація хрящової тканини, спрямована на покращення її структури та функцій.

Хондропротектори потрібні кожній людині, особливо після 40 років, коли починаються негативні процеси в хрящах. За даними ВООЗ, 80% населення віком 50-60 років страждає на остеоартроз, при цьому понад 50% людей через це захворювання обмежені у повсякденній активності, а 25% не можуть впоратися з основними щоденними справами. До 80-річного віку на остеоартроз страждає кожна людина. Крім того, хворі на остеоартроз становлять до 30% пацієнтів, які мають інвалідність з приводу хвороб опорно-рухового апарату*.

Які види хондропротекторів існують?

При дегенеративно-дистрофічних захворюваннях опорно-рухового апарату хондропротектори використовуються вже кілька десятиліть – їх призначають при остеоартрозі, остеохондрозі, спондилоартрозі, грижі, протрузії міжхребцевого диска тощо. За цей час клас таких препаратів значно розширився, а існуючі були досконало вивчені. Так, проведено понад 20 контрольованих клінічних досліджень хондроїтину сульфату та глюкозаміну. При цьому було встановлено, що вони мають позитивну дію на симптоми, схожу на ефект анальгетиків, нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), уповільнюють прогресування патологічних структурних змін у суглобах, а за рівнем безпеки не відрізняються від плацебо*.

Ось деякі види хондропротекторів, які широко застосовуються в клінічній практиці:

Хондроїтину сульфат та глюкозамін є основними компонентами хряща, покращують його зволоження, допомагають підтримувати форму та пружність, підвищують міцність та зменшують запалення. Крім того, хондроїтин сульфат знижує активність ферментів, що руйнують суглобовий хрящ, та зменшує больовий синдром. Глюкозамін бере участь у біосинтезі компонентів хряща, пригнічує утворення вільних радикалів та інших речовин, що ушкоджують хрящову тканину, а також має аналгетичну та протизапальну дію. Разом обидва ці хондропротектори дають більш виражений ефект, ніж окремо.
Гіалуронова кислота – це один із головних компонентів синовіальної рідини (відповідає за її в’язкість та пружність) та суглобового хряща (відповідає за пружність хряща та стійкість до стискання при ударах, різких рухах). У синовіальній рідині гіалуронова кислота виконує роль мастила, а при досить високій концентрації здатна зменшувати прояви синовіту, оскільки своїми великими молекулами «захоплює» ряд речовин – провокаторів запалення. Препарати з гіалуроновою кислотою сьогодні вважаються найбільш ефективними, сучасними та безпечними засобами у лікуванні остеоартрозу.
Багато вітамінів і мікроелементів теж мають властивості хондропротекторів. Так, метилсульфонілметан (МСМ) – це природна, органічна сірка, яка є у тканинах організму. У суглобах та міжхребцевих дисках вона допомагає зменшити біль та запалення. Вітамін С підтримує утворення білків, важливих для суглобів, та допомагає їм засвоюватися. Марганець покращує синтез в організмі хрящової тканини.

До хондропротекторів належать також білок колаген, особливо другого типу, діацерин, фермент серратіопептидаза, концентрат з риби, низка лікарських рослин. Наприклад, екстракт гарпагофітуму (мартинії) нейтралізує речовини, що спричиняють руйнування хрящової тканини та міжхребцевих дисків.

Випускаються хондропротектори в різних формах: таблетки, капсули для прийому всередину, креми і мазі для нанесення на шкіру в ділянці суглобів, препарати для ін’єкцій, порошки для приготування розчину для вживання і вже готові такі засоби.

Як працює хондропротектор в організмі?

Кожен хондропротектор має свої особливості та відмінні властивості, але у будь-якому випадку він благотворно впливає на суглоби та міжхребцеві диски.

Загалом механізм дії хондропротекторів різноплановий:

стимуляція клітин хрящової тканини (хондроцитів) до нормального функціонування та оновлення;
зниження активності ферментів, що руйнують хондроцити;
збільшення стійкості хондроцитів до впливу речовин, що спричиняють запалення;
покращення реакції хрящової тканини на вплив нестероїдних протизапальних препаратів (диклофенак, ібупрофен), які тимчасово знімають біль та запалення;
активація у хрящах процесів синтезу корисних речовин;
створення передумов для формування міцних та еластичних хрящів та міжхребцевих дисків.

Як досягти максимальної ефективності від застосування хондропротектора?

Для досягнення максимальної ефективності від застосування хондропротекторів важливо дотримуватися таких рекомендацій:

Перш ніж почати їх застосування, проконсультуйтеся з лікарем, особливо якщо у вас є захворювання суглобів. Лікар підбере найбільш підходящі препарати та розпише схему їх застосування, вкаже дозування та тривалість курсу.
Дотримуйтеся рекомендацій щодо застосування, зазначених на упаковках хондропротекторів. Не збільшуйте та не зменшуйте дозу без погодження з лікарем.
Щоб кожен хондропротектор був найефективнішим, важливо приймати його регулярно та вчасно. Відкриту упаковку зберігати, як зазначено в інструкції засобу (забезпечує збереження активних речовин).
Якщо у вас є надмірна вага, постарайтеся зменшити її. При зниженні навантаження на суглоби дія хондропротекторів стає більш вираженою.
Почніть робити спеціальні вправи лікувальної фізкультури для зміцнення суглобів та покращення їхньої рухливості.
Приділяйте увагу здоровому харчуванню, багатому на корисні білки та вуглеводи, а також вітаміни та мінерали.

Обмеження та протипоказання до застосування хондропротекторів

Хондропротектори зазвичай добре переносяться. Побічні дії, пов’язані з їх застосуванням, з’являються зрідка. Це можуть бути помірні алергічні реакції або реакції непереносимості (висипання на шкірі, свербіж, кропив’янка тощо), тимчасові порушення травлення (нудота, біль у животі, підвищене газоутворення), а у засобів у формі ін’єкцій – поява болю та припухлості в місці введення.

Обмеження щодо прийому хондропротекторів стосуються дітей віком до 12 років, вагітних і жінок, що годують груддю. Протипоказаннями до прийому таких препаратів можуть бути виражена ниркова або печінкова недостатність, гострі інфекційні та інші тяжкі захворювання. У будь-якому випадку оцінювати можливі ризик та користь від застосування хондропротектора повинен лікар – ортопед-травматолог, ревматолог, реабілітолог.

*Носівець Д. С. Фармакологія хондропротекторів (огляд фармацевтичного ринку України) // Вісник проблем біології і медицини, 2013, вип. 4, т. 1 (104).